Бутират буратино Пушкино

Чуваки, скажу прямо, этот день рождения был отжигом фэт! Ведь я купил закладки нашего городка - бутир. Это такой порошок, благодаря которому ты можешь почувствовать себя на пике всего. Я решил не стесняться и прийти на день рождения к другу с этим пиратским грузом. Просто представьте себе - противно белый порошок, который делает сердце стучать чаще, чем суперкар на гонке! Это еще не все, ибо в моем арсенале был фенчик - такой шизый амфик, который ставит мозги на место и дарит энергию на сорок часов вперед!

Так вот, крассавчик друг - владелец дома, нанял суперский трэп-гуру, который отжигает на своих сэтах. Этот чувак позвал еще некоторых своих друзей, так что на вечеринке было непосильно много стафа! Каждый из нас был просто ушедшим. Были там и танцы, и музыка, и свет, и все на уровне самых крутых клубов столицы!

Вначале все просто цепляли по паре нюней закладок, чтобы набраться нужной атмосферы и войти в режим. Все были в неистовстве, и это было кайф! Я сжимал в руке свой белый порошок, ощущая, как адреналин пробегает по всем венкам. Вокруг были одни пацаны из элиты, все были на пике максимального наслаждения и отдавались музыке.

Ладно, полный передоз, но с пациентом все гладко - наркологи быстро прибыли и принялись давать ему все необходимое. Эти ребята знали свое дело и смогли помочь. Все в порядке, просто потрясла эта история, но это вроде нормальное явление, когда такая наркологическая вечеринка проходит с такой интенсивностью.

В общем, вечер был действительно жарким и незабываемым, хоть и были некоторые минусы с обострением сознания одного парня. Но это не изменило общей атмосферы, и мы все равно ощутили вкус максимума фана и счастья!

Все вертелось, все фотографировалось, и все это на телефонах. Сколько же этих бухлишек закладочек было залетело по горбу, я не знаю. Но нам было похер! Мы радовались каждому мгновению счастья, который нам дарили веселые бутираты. И картины всего происходящего оставят отпечаток в наших сердцах навсегда.

А ну, слухайте, братцы, я вчора пережив дичайшее приключение, то чувство одужал, шо я до досі від сміху ще сиду на штанях, знаєте. Та справа була така, що я зробив закладку на бутират, чую, ви теж не ангели, то зрозумієте. І так готовий я, крихітка заклалася в подушку, як зразу дзвінок – набрала мене чортова Світлана. Чую, а она з Танею підкатили на таке леймове ток шоу, шо пообцінюється. Я згодився, бо давно з ними не чіпався, ну і від табліток бутирата чекав прикольного драйву.

Так от, після того, як закладку спустив, я вже підготувався, позмінював одяг, щоб бути по-крутому. Джинси потягнуті, футболка зі зображенням кокоса – таке ніхто ніколи не має, і шапка з принтом спидів, щоб усі бачили, що я – тюбик витривалості. З'явився я в студії, де проходило це леймове шоу.

Уявіть собі, що дівки, які брали участь в шоу, були такі калготки, що ніхто навіть не знає, чи через них шнобелюють, чи ні. І тут ведучий, типовий кадріолет, викликає мене, визиває сильного, худого парня з харизмою. Всі сидять, дивляться на мене, я начебто конфетки роздаю, знаєте. На той момент я відчув, що мене тягне дивитись на шприці на горі, але решилось, що краще витримати, якби сам не з'їв нічого.

Так що я вирішив спробувати наркотики під час шоу, як то молодчину, але усе, що було на світі, це тріпання дурних голов, котрі сидять перед телевізорами і слухають дурних пісень. Все ж найкрутіше було, коли я спробував закурити фентанил. Білий дим, одночасно хропіння та жах, як у фільмах жахів. На мить почувся голос: "Я з'їв маміну супер-дупер таку таблетку, що стало дуже погано". Я забув закрити очі!

Лягаю на подиум, а ведучий вже знає, про що я подумав. Він тікає до смерті! Знову забуваю закрити очі!

На щастя, цей випуск був останнім, вони розігнули набір. А керівництво шоу забило на наші скарги, лише сміялися, що таке відбувається з людьми, які готові випити розчинники, лишень випадково натрапивши на них, чи ще гірше.

Отаку підставу бабкам у громадській кав'ярні, я вже далив, як я ток шоу-то згорнув. Закладки на бутирати більше не роблю, щоб таке було. Ну, а ви гоните, братця, хай вам доля посміхається, а не вихамлюється.